Педагогічні нарративи початкуючим дослідникам науки

Деякі студенти цікавляться наукою , незважаючи на її рутинність і бажають після магістратури вчитись в аспірантурі. Самостійно вирішити ці бажання не так просто , оскільки не всі студенти знають, що таке наука і як її досліджувати. Перший потяг до науки виникає у студента під час вивчення одної або декількох наук. Студент повинен визначитися до яких наук він має потяг : філософсько-правових, теоретико-правових, історико-правових, цивільно-правових, адміністративно-правових , кримінально-правових і т. д. Важливим атракторним (притягуючим) фактором є участь студента у науково-практичних

конференціях; підготовках наукових повідомлень чи рефератів; відвідування наукових гуртків, лабораторій; практика у наукових чи юридичних підрозділах, написання дипломної роботи тощо. Звичайно не менш важливу роль у бажанні стати науковцем відіграє професор або доцент, який вів той чи інший навчальний курс. Не слід забувати і відгуки про наукову роботу батьків, рідних, знайомих, друзів та інших. Часто різноманітні поради сторонніх осіб мають вирішальне значення. Враховувати рекомендації й поради всіх авторитетних осіб, студент повинен прийти до вибраного собі майбутнього керівника. Це бажано зробити ще під час навчання на бакалавраті.

Початок профорієнтаційної роботи міститься в ознайомленні з мистецтвом науки, її труднощами, не комерційних вигодах і відсутністю вільного часу. Це здійснює професор (доцент), який має науковий досвід наукової діяльності. Після отримання подальшого бажання студента займатися наукою професор (доцент) переходить до педагогічних нарративів.

Педагогічний нарратив полягає в усній передачі студентові-кандидатові у початкуючі дослідники науки оповісти про здійсненість і необхідність наукових досліджень для розвитку суспільства, держави. Звідки й випливатимуть настанови, завдання, терміни тощо. З’ясовуються напрями наукового дослідження, доводяться елементарні наукові факти, які потребують дослідження. Слід зауважити, що педагогічні нарративи не є суворими вказівками , а доброзичливими рекомендаціями й порадами, а замість вказівок часто має місце практична допомога.

У філософсько-правовій школі Львівської політехніки педагогічні нарративи початкуючим дослідникам науки зосереджені у сформованих членами-учасниками школи власних законів. Найбільш дієвими з них є такі: онтологічний закон фільсофсько-правової науки, метаантропологічний закон філософсько-правової науки, методологічний закон філософсько-правової науки.. Про це знає кожен аспірант і докторант, досліджуючи проблеми філософії права.

Онтологічний закон визначає пізнавальну діяльність філософсько-правових проблем , яка формує наукові висновки із природних і надприродних норм для ефективного впорядкування суспільної поведінки людей.

Аксіомою філософсько-правової школи є те, що джерелом дослідження є природні і надприродні закони, природне і надприродне право. Це не тільки еталон у науковому дослідженні, а гнесеологічний (пізнавальний) припис. Від цього у нашій школі відступу немає. За допомогою онтологічних норм науковий дослідник встановлює новий природний факт, який має місце у життєдіяльності передусім, для регулювання поведінки людини. Саме неонтологічна поведінка (дія, почуття, думка) людини приносить велику шкоду не тільки собі і своїй родині, а й суспільству, державі і навіть Всесвіту. Тому дослідник філософії права не має права відійти від онтологічних законів природи.

Метаантропологічний закон витребуваний тим, що у будь-якому праві повинні міститися природні надприродні компоненти для ордологічних, екзистенціональних, трансцендентальних потреб.

Такий закон витребуваний не тільки людиною, суспільством, а й державою. Адже він містить глибокий суб’єктивний бік будь-якого правопорушення, на який потрібно вибудовувати різноманітні профілактичні дії: духовні, душевні, фізичні заслони. Тобто життєдіяльний процес суб’єкти права повинні продумувати так, щоб панував повний комплекс, гармонія метаантропологічних заходів впливу на всіх членів суспільства гарантоване правом. Людина у суспільстві, державі повинна мати гарантоване правом повноцінне фізичне, духовне виховання і відповідний природний розвиток. Тоді криміногенна ситуація і суспільстві, державі не прогресуватиме. Звідки й впливають й педагогічні нарративи початкуючим дослідникам науки.

Методологічний закон обов’язковий тим, що у філосовсько-правових дослідженнях повинна панувати природно-надприродна закономірність установок у пошуках новизни та отриманні її результатів.

Без природно-надприродних закономірностей підходів, установок філософсько-правове дослідження не мислиме і нездійсненне. Річ у тім, що філософія права насичена метафізичним понятійним апаратом, який дослідити позитивістсько-правовими установками не вдасться. Можливо в цьому і полягає складність написання дисертації з філософії правам і одночасно зацікавленісь для здобувачів з зазначеними методологічними настановами педагогічного спрямуванням.

Отже, для педагогічних нарративів початкуючим дослідникам ( студентам бакалаврату, магістратури) потрібно опанувати науку, яка містить междисциплінарні зв’язки-канонічне право, правову деонтологію, проблеми філософії права, природознавство, біологію, а також точні науки математику, фізику, хімію. Адже право (як позитивне, так і природне) - це витвір людини, а творити потрібно з джерел – законів природи, Десяти заповідей Божих, Десяти заповідей блаженств міждисциплінарними методами і відповідною методикою. Видається, що реалізація цих трьох законів формує основи певного наукового права.