Методика керівництва написанням дисертації

         Про написання дисертації існує багато відповідної літератури. Повторювати уже відоме не буду. Хочу поділитися власною методикою керівництва написанням дисертацій аспірантами. Для докторантів – інша методика.

         Перша розмова з молодою людиною про присвячення свого життя науці починається з трьох основних постулатів: матеріальної вигоди не буде, витрати на науку будуть, спокою і належного відпочинку в сім’ї не буде. Якщо відповіді будуть позитивні і буде батьківське благословення, приступаю до вибору напряму дослідження.

         Як правило, визначаю схильність кандидата у дослідники до певних видів наук. Відповідь на це питання дає перелік улюблених навчальних предметів та успіхи у засвоєнні відповідних знань у середній школі та у виші. Також уточнюю як сім’я, родина ставиться до науки, наявність сімейної бібліотеки, тематика і т.д. Відповідно до цього ставлю питання про продовження дослідження своїх уподобань з позицій права, зокрема філософії права. При згоді даю декілька своїх книг, філософсько-правового змісту для ознайомлення і продовження бесіди на наступний раз.

         Наступного разу отримую відповіді на всі поставлені мною запитання і визначаю лише напрям (а не тему) наукового дослідження. З метою визначення теми і перевірки уподобання теми дослідження даю знайти (в інтернеті і бібліотеці) список книг, наукових статтей з визначеного напрямку наукового дослідження. Це завдання може повторюватися навіть декілька разів до тих пір, поки я не отримую первинний варіант теми дослідження.

На формулювання теми дослідження впливає зміст знайденої літератури і не розв’язані проблеми, теми філософії права. Зразу ж визначаю назви підрозділів. Традиційно визначаю 3 розділи. Перший з них присвячений методології, історіографії, актуальності. Другий розділ повинен розкрити основний теоретичний зміст дисертації, а третій – більше наближений до практичної цінності теоретичних здобутків, шляхів втілення їх у життєдіяльність людини, суспільства, держави. Назви підрозділів пропонує сам дисертант. Звичайно ці назви потребують моєї корекції.

Зібравши більше половини (приблизно сто джерел) літератури, я дозволяю приступити до написання одного підрозділу. Це може бути спочатку тільки розширений план, послідовність позицій, які визначають основний зміст підрозділу. Перевіривши, доповнивши їх новими позиціями (їх має бути десь біля двадцяти), я вибудовую методику написання перших трьох сторінок: коротко-актуальність, ступінь розробки іншими авторами, мету і завдання,  основний зміст. Основний зміст зводиться до цитування двох-трьох авторів деяких думок, дефініцій і виведення на їх висновках свого твердження. Застерігаю від спокуси плагіату. Перевіряю стиль написання трьох сторінок, виправляю і даю дозвіл написання підрозділу, де в кінці має бути короткий висновок. Така сама методика мого керівництва з написанням інших підрозділів. Писати самостійно цілий розділ або повністю дисертацію я ніколи нікому не дозволяю!

Написану дисертацію рекомендую здобувачу дати на ознайомлення іншим викладачам кафедри чи іншого навчального закладу. Після всіх зауважень і пропозицій ми із здобувачем приступаємо до формування остаточного варіанту з усіма висновками до підрозділів і загальних висновків.

Паралельно із написанням дисертації здійснюється написання наукових статтей і тез конференції. Їх повинно бути в достатній кількості. Це зазначено у відповідному Положенні.