Моє поваження, панове добродії!

Лекція 4. Еволюція суспільних законів

По-різному можна дефініювати поняття суспільства, але основний зміст зводиться до того, що це інтеллігібельна й сенсибельна сфера, об’єднана природними і надприродними законами з безпековим вектором розвитку.

Це визначення суспільства має три складові частини: інтеллігібельна й сенсибельна сфера , природні і надприродні закони, безпековий вектор розвитку. Кожну із цих складових треба розглянути окремо.

Земне життя людей не мислиме без певних угрупувань, спільності соціальних інтересів, які мають синергетичну,  самореалізаційну дію. Таке угрупування - це сфера, яка має інтеллігібельні (розумові) та сенсибельні (почуттєві) властивості. Адже для синергетичного розвитку такої життєдіяльної сфери потрібен розум і почуття. Звернемо увагу, що ми маємо справу з суб’єктивністю життєдіяльної сфери, яка мусить існувати і визначати суспільне буття, відображати якесь людське прагнення. Таким закономірним прагненням є розвиток і досягнення повноцінної дії своєї нації, тобто національної ідеї.

Будь-яка сфера, в тому числі й людська, не може існувати, розвиватися без законів, без об’єктивності. Об'єктивний бік суспільної сфери визначають синергетичні закони: природні та надприродні. Тут важливо наголосити, що об’єктивні закони людина не створює, а реалізовує їх в обов’язковому порядку. Крім того, на ці закони не можливо впливати, доповнювати чи змінювати їх, а тільки реалізовувати (дотримуватись, виконувати, використовувати і застосовувати). Звичайно, у реалізації природних і надприродних законів допустима синергійна, адекватна, симфонічна допомога людини, а особливо держави, що відображає суб’єктивний бік суспільних законів. В цьому діянні в жодному разі не повинна проявлятися насильницька дія. Суспільна інтеллігібельна й сенсибельна (суб’єктивна) сфера життєдіяльності зміцнена природними й надприродними законами більше нічого не потребує , особливо не вимагає втручання , модернізації, шкідливої цивілізації і тд. Розвиток здійснюється   синергетично.

Реалізація природних і надприродних законів призводить до утворення природного і надприродного права. Це право має захисний (від зовнішніх впливів) компонент і незворотний рух вперед. Ідеться про безпековий вектор розвитку, який може гарантувати тільки природне і надприродне право, а не позитивне право яке здебільшого замасковане для матеріальних вигод одної верстви чи групи населення. У реалізації природного і надприродного права суспільство об’єктивно рухається у духовному, трансцендентальному напрямі, ведучи за собою й національну ідею.

Подібні міркування можуть насторожено сприймати рух безпекового вектору у трансцендентальний світ. Однак треба пам’ятати, що земне життя людини еволюційне. Але революційне життя пов’язане із злочинними симптомами, в той час коли еволюційне – з безперервною, поступовою, кількісною зміною. Еволюційний процес не визнає матеріальний фактор визначальним : він допоміжний для духовного чинника. Тим більше, що природне і надприродне право скероване для регулювання духовної сфери людини. Такий розвиток, ніби непомітний, здійснює поступову заміну старого новим без руйнації майбутнього, без насильства , повстання тощо. Фактично старе відмирає поступово через недоцільність, що свідчить про  більше непоєднання з природою.

Безпековий вектор розвитку здійснює опіку суспільства шляхом зміцнення органічних законів. Ідеться про ті природні закони, які належать цьому і тільки цьому суспільству природно, ментально, нерозривно. Органічні закони гарантують безпеку у будь-якому випадку, рано чи пізно, оскільки вони є гештальтними, цілими з суспільством. Без цих законів суспільство недієве. Адже приглушений або відсутній ритм Бога, ритм екзистенціальних й трансцедентальних законів корінної, титульної нації, народу. Крім того, недієвість органічних законів позбавляє суспільство еволюційної “ліствиниціі” як піднімання по життєдіяльних онтологічних щаблях вгору.

Зауважимо, що еволюція суспільних законів не має зворотнього, делісвинницького процесу. Здійснена корисна природна іонізація національної енергії, яка розвиває суспільство, може призупинитися, вибухнути але не розіонізуватися. Такої зворотньої дії природно-іонізованої ліствинниці не може здійснити ні президент, ні уряд, ні впертий агресор, тобто ніякі людські зусилля. Не можливо також позбавити суспільство духовного минулого. Таке суспільство накоплене Божим благословенням. Богонатхненне суспільство завжди терпеливе, жадає щоб панував найвищий життєвий природний закон, а не примхлива людина. Тому є всі підстави вважати, що доленосна Україна переможе і не розмінюватиметься на безцінні дрібниці чи гріховні матеріальні стани.

Отже, еволюція суспільних законів в Україні з душевним Києвом, духовним Львовом та сакральними обласними центрами завжди рухаємося в бік онтологічності, до Європи. Чисте українське суспільство завжди з Церквою, із відчуттям позамежового людського почуття. Тому наше суспільство, українську націю не можна здолати.