Дидактична розсудливість студентів

Логіка підказує, що після відчиту йде розсудливість, тобто після лекції-семінар. Іншими словами, на семінарських заняттях відбувається обмірковування, обдумування про те, як правильно й розумно реалізовувати лекційний матеріал у навчанні та науковій діяльності.

Розсудливість -це природна даність людині, яка проявляється у навчальному процесі як творча самостійність. Тобто студент, проявляючи інтерес до навчання, науки, наукових досліджень опановує те, чим володіє науковець. Ідеться про власне ставлення до думок дослідників, в результаті чого появляється розсудливість.

Виникає закономірне питання: як скерувати розсудливість в онтологічний бік, щоб уникнути єресі? Це складне завдання має простий спосіб вирішення — триматися норм природних законів, які висвітлені у природних законах творення світу, природних законах, які випливають із Десяти заповідей Божих, природних законах, які випливають із Дев'яти заповідей блаженств. Ці три групи законів ордологічного, екзистенціального та трансцендентального рівнів спонукають студента на вироблення власного варіанту розсудливості.

Ордологічні, екзистенціальні й трансцендентальні природні закони визначають ступінь природного права кожного студента. Ці закони стають дидактичними, тобто повчальними із внутрішнім імперативом. Напутчення природного права формує мораль, екзинстенціали і трансценденталії для кожного студента окремо. Озброєність цими нормами веде до власного способу і змісту розсудливості. Зауважу, що вище викладене твердження — це есе цілого пласту науки, яка ще в достатній мірі не розроблена, але окремі феномени можна віднайти під час підготовки і проведення обговорення педагогічного відчиту студентам з використанням філософських законів педагогіки. Це означає, що викладач повинен якнайраціональніше організувати дидактичну розсудливість у формі- семінар-конференції.

Пропоную розглянути власну форму проведення дидактичної розсудливості у формі семінар-конференції.

Організаційно-педагогічними умовами семінар-конференції є управління розумово-пошуковою діяльністю студентів ніби з боку: викладач теж перебуває у статусі студента, але у складній ситуації, яка виникла, він виступає як старшокурсник, який дає поради. Головний на семінар- конференції є студент, як правило, найбільш авторитетний, який добре вчиться і сам проявив бажання виконувати цю роль. Практика показує, що бажано б було, щоб семінар-конференцію вели два студенти.

Ведучі націлюють академічну групу студентів на філософське розмірковування матеріалу, а не переказувати змісту підручника чи лекції. Студент, який виступає, повинен пройти феноменологічний аналіз суті, здійснювати розсудливість і виявляти крупинки власних думок, висновків. Як і на науково-практичні конференції, є план її проведення, ставляться питання до того, хто виступає, здійснюється доповнення, певне обговорення.

Викладач сидить в аудиторії зі студентами, синергетичного контролює творчу атмосферу, робить помітки про якість знання. Аналогічні намітки роблять й ведучі. В кінці заняття обговорюються оцінки й викладач виставляє їх в журнал, попередньо провівши підсумки. Слід зауважити, що семінар-конференції віддають перевагу перед іншим формами проведення семінарських занять.

Примітка. В даному випадку ордологічні закони не відображають антропологічних законів. Людина була створена лише на шостому дні після створення тварин нземного простору. Із законів природи без людини можна лише знаходити аналоги у людській життєдіяльності.